Словник синонімів української мови. 2014.
вирізняти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вирізняти — я/ю, я/єш, недок., ви/різнити, ню, ниш, док., перех. Виокремлювати кого , що небудь, робити помітним серед інших. || Розрізняти, помічати за якими небудь ознаками … Український тлумачний словник
вирізнити — див. вирізняти … Український тлумачний словник
вирізняння — я, с. Дія за знач. вирізняти … Український тлумачний словник
вирізнити — див. вирізняти … Словник синонімів української мови
відрізняти — і заст. відріжня/ти, я/ю, я/єш, недок., відрізни/ти, ню/, ни/ш, док., перех. 1) Вирізняти, розпізнавати кого , що небудь серед інших за якимись ознаками. 2) тільки недок. Робити кого , що небудь несхожим на інших якимись рисами, ознаками. 3)… … Український тлумачний словник
наголошувати — ую, уєш, недок., наголоси/ти, ошу/, о/сиш, док. 1) перех. Силою голосу чи підвищенням тону вирізняти склад у слові або слово в реченні. 2) перех. і неперех., що, на чому, на що, із спол. що, перен. Вирізняти, підкреслювати, ставити на перший план … Український тлумачний словник
підкреслювати — юю, юєш, недок., підкре/слити, лю, лиш, док., перех. 1) Проводити риску під яким небудь текстом, словом і т. ін., вирізняючи щось. 2) Наголошувати на чому небудь, виділяючи його як значніше, важливіше за інше (звичайно у викладі). || Вирізняти… … Український тлумачний словник
акцентувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. і без додатка, 1) лінгв. Ставити наголос; наголошувати. || муз. Вирізняти окремий звук або акорд, посилюючи його звучання. 2) перен. Висувати на перший план, підкреслювати яку небудь думку у висловлюванні,… … Український тлумачний словник
виділяти — я/ю, я/єш, недок., ви/ділити, лю, лиш, док., перех. 1) Відокремлювати кого , що небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. || Висувати зі свого середовища. 2) Вирізняти кого , що небудь з поміж інших, зосереджувати увагу на комусь,… … Український тлумачний словник
